Авторизація
Невірна адреса, або пароль
Email:
Пароль:

Якщо Ви бажаєте отримувати новини на email і т.д. - Зареєструйтеся

Опитування

Лист ГУ ДФС у м. Києві від 04.05.2016 № 10176/10/26-15-14-06-04-29

05.05.2016

Головне управління ДФС у м. Києві, за результатами розгляду листа ТОВ «………….» стосовно виплати дивідендів іноземному інвестору, повідомляє.

Пункт «б» ч. 1 ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» від 19.09.91 р. № 1576-XII (далі – Закон № 1576) передбачає, що учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

Аналогічні норми передбачено й ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) та ч. 1 ст. 88 Господарського кодексу України (далі – ГКУ).

Відповідно до ч. 2 ст. 57 ГКУ та абз. 2 ст. 4 Закону № 1576 установчі документи товариства повинні містити порядок розподілу прибутку (виплати дивідендів).

Згідно з ч. 3 ст. 142 ГКУ порядок використання прибутку (доходу) суб'єкта господарювання визначає власник (власники) або уповноважений ним орган відповідно до законодавства та установчих документів.

Виходячи із системного аналізу чинного законодавства, вимога щодо періодичності виплати частки прибутку відсутня, оскільки рішення з цього питання віднесено до компетенції вищого органу управління товариства (загальних зборів учасників).

Граничний строк виплати дивідендів законодавчо передбачений лише для акціонерних товариств, тобто періодичність нарахування та виплати дивідендів іншими підприємствами визначається ними самостійно.

Рішення щодо виплати дивідендів має бути затверджено загальними зборами учасників товариства та зафіксовано у протоколі.

Цінності, які іноземні інвестори (нерезиденти) вкладають в об'єкти інвестиційної діяльності в Україні з метою отримання прибутку, вважаються іноземною інвестицією.

Повернення іноземної інвестиції, а також прибутків, доходів, інших коштів, одержаних нерезидентом від інвестиційної діяльності в Україні, здійснюється у порядку, визначеному Положенням про порядок іноземного інвестування в Україну, затвердженим постановою НБУ від 10.08.2005 р. № 280 (далі – Положення № 280). Зокрема, в п. 3.1 цього Положення передбачено, що повернення іноземної інвестиції, а також прибутків, доходів, інших коштів, одержаних іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні, здійснюється:

• резидентом з поточного рахунку в іноземній валюті на інвестиційний рахунок іноземного інвестора, на рахунок іноземного інвестора в закордонному банку або на кореспондентський рахунок іноземного центрального банку;;

• резидентом з поточного рахунку в національній валюті на інвестиційний рахунок в національній валюті іноземного інвестора або на кореспондентський рахунок іноземного центрального банку.

Крім того, відповідно до ст. 12 Закону України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.96 р. № 93/96-ВР (далі – Закон № 93/96) іноземним інвесторам після сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів гарантується безперешкодний і негайний переказ за кордон їх прибутків, доходів та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах внаслідок здійснення іноземних інвестицій.

Однак на сьогодні Національний банк України ввів ряд обмежень на валютному ринку. Так, відповідно до п. 19 постанови НБУ «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 03.03.2016 р. № 140 до 8 червня 2016 року включно НБУ заборонив купівлю, перерахування валюти з метою повернення за кордон іноземних інвестицій та виплати дивідендів інвесторам.

Тобто наразі дивіденди у валюті, отримані нерезидентом від проведення інвестиційної діяльності на території Україні, заборонено виплачувати та перераховувати за кордон. Тому єдиним варіантом є перерахування дивідендів на інвестиційний рахунок нерезидента, відкритий в уповноваженому банку України.

Відповідно до п. 1.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою НБУ від 12.11.2003 р. № 492 (далі – Інструкція № 492), юридичні особи – нерезиденти можуть відкривати в банках України інвестиційні рахунки для здійснення інвестицій у національній та іноземних валютах.

Інвестиційний рахунок – це поточний рахунок в іноземній валюті 1 групи Класифікатора іноземних валют і банківських металів та/або в гривнях, відкритий нерезидентом-інвестором (юридичною або фізичною особою) в уповноваженому банку України для здійснення інвестиційної діяльності в Україні, а також для повернення іноземної інвестиції та прибутків, доходів, інших коштів, одержаних іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні (абз. 2 п. 1.1 Положення № 280).

Інвестиційні рахунки, що відкриваються нерезидентам-інвесторам в уповноважених банках України відповідно до абз. 8 п. 1.8 Інструкції № 492, використовуються для здійснення інвестиційної діяльності в Україні, а також для повернення іноземної інвестиції та прибутків, доходів, інших коштів, одержаних іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні.

Пунктами 16.4 та 16.6 Інструкції № 492 передбачено вичерпний перелік операцій, які можуть бути проведені з інвестиційного рахунку нерезидента в національній та іноземній валюті.

Отже, нерезидент може отримувати прибутки, доходи (дивіденди) від проведення інвестиційної діяльності на території Україні на інвестиційний рахунок нерезидента, відкритий в уповноваженому банку України.

 Стосовно використання переплати з податку на прибуток для сплати нарахованого податку на прибуток нерезидентів з джерелом походження з України, повідомляємо наступне.

Право платників на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) передбачено Податковим кодексом України (далі – ПКУ) за умови дотримання положень статті 43 "Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань".

Помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу (п. 43.1 ст. 43 ПКУ).

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (п. 43.3 ст. 43 ПКУ).

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (п. 43.4 ст. 43 ПКУ).

 

Заступник начальника 

ГУ ДФС у м. Києві                                                               З.В. Лагутіна

До списку