Авторизація
Невірна адреса, або пароль
Email:
Пароль:

Якщо Ви бажаєте отримувати новини на email і т.д. - Зареєструйтеся

Опитування
Оцініть на якому рівні Вас обслуговували у ЦОП:

ПЛАТА ЗА ЗЕМЛЮ

22.08.2012

Чи нараховується земельний податок ФО за земельну ділянку, на яку не оформлені правовстановлюючі документи?

Відповідь: Оскільки використання землі є платним та підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, то при отриманні від відповідних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно інформації, необхідної для обчислення і справляння плати за землю, контролюючий орган надішле фізичній особі податкове повідомлення-рішення щодо сплати податку за земельну ділянку, на яку не оформлені правовстановлюючі документи та якою фактично користується така особа. Податок підлягає сплаті протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Згідно із ст.269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Об’єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст.270 Податкового кодексу).

Відповідно до ст.206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п.286.1 ст.286 Податкового кодексу).

Дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону (пп.14.1.42 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу).

Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться щороку до 1 травня (п.287.2 ст.287 Податкового кодексу).

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст.58 Податкового кодексу.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п.287.6 ст.287 Податкового кодексу).

Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п.287.8 ст.287 Податкового кодексу).

Отже, враховуючи те, що використання землі є платним та підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, то при отриманні від відповідних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно інформації, необхідної для обчислення і справляння плати за землю, контролюючий орган надішле фізичній особі податкове повідомлення-рішення щодо сплати податку за земельну ділянку, на яку не оформлені правовстановлюючі документи та якою фактично користується така особа. Податок підлягає сплаті протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Що є підставою для нарахування плати за землю (земельного податку та орендної плати)?

Відповідь: Згідно з пп. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

За якою ставкою розраховується земельний податок за земельну ділянку, відведену для будівництва житла?

Відповідь: Земельний податок за земельну ділянку відведену для будівництва житла обчислюється за ставками, визначеними ст.274 та 275 Податкового кодексу.

При цьому, нормативна грошова оцінка земель населених пунктів визначається з урахуванням коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки. Зокрема, для земель, зайнятих поточним будівництвом, та земель, відведених під майбутнє будівництво, такий коефіцієнт становить 0,5.

Відповідно до п. 274.1 ст.274 Податкового кодексу за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження), податок обчислюється за ставкою у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у ст.272, 273, 276 Податкового кодексу.

За земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, згідно зі ст.275 Податкового кодексу податок обчислюється за ставками земельного податку (в гривнях за 1.кв.метр), що визначені в залежності від чисельності населення, та коефіцієнтів, що застосовуються у містах Києві, Сімферополі, Севастополі та містах обласного значення.

Базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого р.ХІІІ Податкового кодексу; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Дані державного земельного кадастру – це сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону (пп.14.1.42 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу).

Відповідно до Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінбуду України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 № 18/15/21/11, зареєстрованого в Мінюсті України 05.04.2006 за № 388/12262, нормативна грошова оцінка земель населених пунктів визначається з урахуванням коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (додаток 1 до таблиці 1.1 Порядку). Зокрема, для земель, зайнятих поточним будівництвом, та земель, відведених під майбутнє будівництво, такий коефіцієнт становить 0,5.

З урахуванням викладеного, у разі якщо земельна ділянка перебуває на стадії будівництва або відведена під майбутнє будівництво, то до завершення будівництва, терміни якого визначено в проектній документації при проведенні нормативної грошової оцінки, застосовується коефіцієнт 0,5. Земельний податок за таку земельну ділянку обчислюється за ставками, визначеними ст.274 та 275 Податкового кодексу.

Чи будуть користуватись пільгами по земельному податку фізичні особи, яким призначено пенсію не за віком (за вислугу років, по інвалідності, в разі втрати годувальника тощо) після досягнення ними пенсійного віку?

Відповідь: Фізичні особи, які вийшли на пенсію не за віком (за вислугу років, по інвалідності, в разі втрати годувальника тощо) після досягнення ними пенсійного віку, мають право на пільгу щодо сплати земельного податку за земельні ділянки, що належать їм на правах приватної власності.

Для отримання пільги щодо сплати земельного податку фізична особа має подати до контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки заяву про надання пільги та документи, що посвідчують право такої особи на пільгу (паспорт, пенсійне посвідчення, тощо).

Відповідно до п.281.1 ст.281 Податкового кодексу України від сплати земельного податку звільняються: інваліди першої і другої групи; пенсіонери (за віком); ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України ”Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”; фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Звільнення від сплати земельного податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм, встановлено у п. 281.2 ст. 281 Податкового кодексу.

Фізичні особи, які вийшли на пенсію не за віком (за вислугу років, по інвалідності, в разі втрати годувальника тощо) після досягнення ними пенсійного віку, мають право на пільгу щодо сплати земельного податку за земельні ділянки, що належать їм на правах приватної власності.

Право на пільгу щодо сплати земельного податку мають фізичні особи, право власності яких на земельні ділянки посвідчено належними документами та даними державного земельного кадастру. Разом з цим, фізична особа для отримання пільги щодо сплати земельного податку має подати до контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки заяву про надання пільги та документи, що посвідчують право такої особи на пільгу (паспорт, пенсійне посвідчення, тощо).

Чи повинна сплачувати земельний податок бюджетна установа, яка згідно з Податковим кодексом звільняється від сплати земельного податку, у разі надання в оренду частини будівлі (приміщень)?

Відповідь: Відповідно до  п. 284.3. ст.284 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) якщо платники податку, які користуються пільгами зі сплати земельного податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.

Ця норма не поширюється на бюджетні установи у разі надання ними будівель, споруд (їх частин) в тимчасове користування (оренду) іншим бюджетним установам, дошкільним, загальноосвітнім навчальним закладам незалежно від форм власності і джерел фінансування.

Чи мають пільгу зі сплати земельного податку  благодійні організації?

Відповідь: Так мають.Відповідно до  пп. 282.1.5  п. 282.1 ст.282 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) від сплати земельного податку звільняються благодійні організації, створені відповідно до закону, діяльність яких не передбачає одержання прибутків.

Чи повинні власники нежитлових приміщень  у багатоповерховому жилому будинку сплачуваним земельний податок?

Відповідь: Так, повинні сплачувати.Пунктом 287.8 ст.287 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) передбачено, що власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території (п.286.6 ст. 286 ПКУ).

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Отже, власники нежитлових приміщень (їх частини) у багатоквартирному жилому будинку є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

В якому рядку Податкової декларації з податку на прибуток підприємства відображається плата за землю?

Відповідь: Відповідно до пп.9.1.10 п.9.1 ст.9 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ) плата за землю належить до загальнодержавних податків.

Плата за землю – загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПКУ).

Земельний податок – це обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (пп.14.1.72 п.14.1 ст.14 ПКУ).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов’язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп.14.1.136 п.14.1 ст.14 ПКУ).

Об’єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст.270 ПКУ).

Суми нарахованих податків та зборів, установлених ПКУ, враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування у складі інших витрат операційної діяльності, пов’язаних з господарською діяльністю (пп.138.10.4 п.138.10 ст.138 ПКУ).

Датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов’язання з податку та збору (пп.138.5.1 п.138.5 ст.138 ПКУ).

В Податковій декларації з податку на прибуток підприємства, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2011 №1213 (далі - Декларація), суми земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності відображаються у рядку 06.4.13 «Суми нарахованих податків та зборів, установлених Податковим кодексом України, а також інших обов’язкових платежів, встановлених законодавчими актами» додатка ІВ до рядка 06.4 Декларації.

Чи повинні громадяни подавати податкову декларацію з плати за землю?

Відповідь: Фізичні особи (громадяни), які отримали державні акти на право власності на земельні ділянки або договори оренди земельної ділянки державної та комунальної власності оформлені на фізичну особу (громадянина) не подають до контролюючих органів податкові декларації з плати за землю. Нарахування таким фізичним особам (громадянам) сум земельного податку або орендної плати проводиться контролюючими органами, які видають податкові повідомлення-рішення платникові до 1 липня поточного року.

Чи мають право місцеві ради встановлювати пільги щодо плати за землю?

Відповідь: Відповідно до пп. 284.1 ст. 284 Податкового кодексу України Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські, селищні та сільські ради можуть встановлювати пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території: часткове звільнення на певний строк, зменшення суми земельного податку лише за рахунок коштів, що зараховуються до відповідних місцевих бюджетів.

Як фізична особа – підприємець, платник єдиного податку має сплачувати земельний податок у разі надання в оренду власних будівель, споруд або їхніх частин у багатоквартирному житловому будинку?

Відповідь: Відповідно до пп..4 п.297.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі – ПКУ) - платники єдиного податку звільняються від обов'язку нараховувати, сплачувати та подавати податкову звітність із земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

Згідно з пп. 291.5.3 ПКУ не можуть бути платниками єдиного податку, зокрема, фізичні особи – підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 га, житлові приміщення, загальна площа яких перевищує 100 м2, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 м2.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, або за результатами аукціону (ст. 116 ЗКУ).

Відповідно до ст. 126 ЗКУ документом, що посвідчує право на земельну ділянку, є:

– державний акт на право власності на земельну ділянку;

– державний акт на право постійного користування земельною ділянкою;

– договір оренди землі.

Відповідно до ст. 796 ЦКУ одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони розташовані, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, в розмірі, потрібному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки в договорі не визначений, наймачеві надається право користування всією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.

Тому в разі надання в оренду будівель, споруд або їх частин земельні ділянки під ними використовуються наймачами і не використовуються в підприємницькій діяльності наймодавцями (підприємницька діяльність наймодавців провадиться за рахунок надання в оренду майна, а не земельної ділянки).

Крім того, відповідно до ст. 797 ЦКУ плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Отже, під час надання в оренду будівель, споруд або їх частин земельні ділянки під ними використовуються безпосередньо наймачами і не використовуються в підприємницькій діяльності наймодавцями, тому останні незалежно від обраного виду підприємницької діяльності, в тому числі надання в оренду приміщень, повинні сплачувати земельний податок за земельні ділянки під будівлями (спорудами, їх частинами), нежитловими приміщеннями (їх частинами) в багатоквартирному житловому будинку, що передані в оренду, на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.

Щодо земельної ділянки в багатоквартирному житловому будинку, то відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 42 ЗКУ земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні житлові будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам й організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

У разі приватизації громадянами багатоквартирного житлового будинку, відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників.

Тобто чинним законодавством передбачено можливість передачі у власність чи надання в користування земельних ділянок під багатоквартирними житловими будинками об'єднанню власників будинку або підприємствам, установам й організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Згідно з п. 286.6 ПКУ за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває в користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно до тієї частини площі будівлі, що перебуває в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Відповідно до п. 287.8 ПКУ власник нежитлового приміщення (його частини) в багатоквартирному житловому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Ця частка визначається співвідношенням загальної площі приміщення до спільної площі всіх квартир і нежитлових будівель у будинку.

Також слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 510 ЦКУ в зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб.

Отже, укладання договору оренди землі можливе на земельну ділянку із зазначенням у ньому всіх часток, що належать до неї, та відповідно всіх орендарів.

Такий договір оренди землі повинен містити невід'ємні частини, визначені ст. 15 Закону № 161.

Таким чином, зацікавлена фізична особа – підприємець на земельну ділянку може укласти договір оренди землі, в якому сторонами (орендарями) виступатимуть кілька осіб. Нарахування орендної плати в такому разі здійснюватиметься пропорційно до тієї частини площі будівлі, що перебуває у власності кожного співвласника.

Які ставки та пільги передбачено в Податковому кодексі України по платі за землю з юридичних осіб?

 Відповідь: Відповідно до п. 274.1 ст.274 ставка земельного податку встановлюється у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки.

Пільгові ставки встановлено:

- за земельні ділянки сільськогосподарських угідь ставка податку (за один гектар) для ріллі, сіножатей та пасовищ – 0,1%, для багаторічних насаджень – 0,03%;

- за земельні ділянки зайняті житловим фондом та іншими (стаття 276.1) - 0,03%;

 - за земельні ділянки, надані для залізниць в межах смуг відведення   (довідково: смуга відведення залізниць – землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, стаття 14.1.236) та за земельні ділянки для об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії – 0,25%.

Підвищені ставки встановлено:

- за земельні ділянки на територіях та об'єктах природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення використання яких не пов’язано з функціональним призначенням цих об’єктів (стаття 276.2) - 5%

- за земельні ділянки на територіях та об'єктах історико-культурного призначення використання яких не пов’язано з функціональним призначенням цих об’єктів та територій - 1% із застосуванням коефіцієнтів: для міжнародного значення - 7,5, для загальнодержавного значення - 3,75, для місцевого значення - 1,5.

Не підлягають оподаткуванню земельні ділянки під дорогами загального користування, під кладовищами, крематоріями та колумбаріями.

Платники єдиного податку не є платниками земельного податку (крім земельних ділянок, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності, Підрозділ 8 Перехідних положень).

Пільги по сплаті земельного податку визначені  статтею 282 Кодексу, а статтею 284 передбачено надання додаткових пільг по сплаті земельного податку Київською міською радою.

Додатково до пільг, якими користувались суб’єкти господарювання у 2010 році, від сплати земельного податку з 01.01.2011 року звільнено: парки державної та комунальної власності, військові формування, утворені відповідно до законів України, Збройні Сили України та Державна прикордонна служба України, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форм власності і джерел фінансування.

Не сплачують земельний податок бюджетні установи за земельні ділянки надані в оренду бюджетним установам.

Як оподатковуються земельні ділянки сільськогосподарських угідь?

Відповідь: Ставки податку за земельні ділянки сільськогосподарських угідь (незалежно від місцезнаходження) встановлені статті 272 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Зокрема, відповідно до пункту 272.1 статті 272 ПКУ ставки податку за один гектар сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх нормативної грошової оцінки у таких розмірах:

- для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1;

- для багаторічних насаджень - 0,03.

За сільськогосподарські угіддя, що надані в установленому порядку і використовуються за цільовим призначенням, у тому числі військовими сільськогосподарськими підприємствами, незалежно від того, до якої категорії земель вони віднесені, податок справляється за ставками, визначеними пунктом 272 .1 цієї статті (пункт 272.2 статті 272 ПКУ).